Життєдайна сила

Вода, вода, життєдайна сила, кров матінки Землі. Чи замислюємося ми звідки вона тече та коли припинить свій біг назавжди? Можливо й так, але скоріше за все тільки в ту мить, коли не чуємо приємний шурхіт води з крану. Я, як постійний мешканець міст, замислююся над цим два три рази на рік. Але для містянина це давно не критично, та й живу я в мальовничому місті світу, навкруги ліс, в якому щонайменше п’ять чи шість криничок холодної кришталевої водички, здатної втамувати спрагу в будь яку спеку. Крім цього ще й бювет збудували в нашому мікрорайоні, облаштували лавками, альтанку звели, шкода осокори порубали. Стоїть наразі як сирота, але все одно люди приходять до води, та й дітей багато, поруч майданчик. Одного спекотного вечора не дочекавшись жодної краплини водички з крану, схопив баклагу та попрямував до бювета. Підхожу до колонки, коли підбігає до мене дівчинонька років сім не більше, малесенька, худесенька: -дозвольте вам допомогти? Я звісно заперечувати не став, якщо має бажання дитина допомогти комусь, чом би й ні. Баклага поступово наповнювалася водичкою, я з гордістю за майбутнє покоління, по закінченню процесу від щирого серця подякував моєї добровільної помічниці. Радісно хапаю баклагу та чую: -немає за що, ми завжди стареньким допомагаємо. Перехожі які траплялися на моєму шляху, почувши мій регіт, гадаю не дуже були здивовані, все ж таки спека….

0

Автор публікації

Офлайн 1 годину

Андрей Климов

0
Коментарі: 4Публікації: 100Реєстрація: 10-03-2014

Залишити відповідь