наша буденність, або реальність віртуальна

З прадавніх часів,щоб якось відрізняти чи ототожнювати нас, кожному надали призвіще. Так і жили на Білому Світі- Ковалі, Ткачи, Зозулі, Бондарі, Вуси, Пасічники та інші працелюбні мешканці. Жили собі дружно, ніхто нікого не ображав, та й сам не ображався коли чув що його гука хтось по призвіщу.

І треба ж було так трапитись,щоб в нас на роботі зібралося з десяток працівників з незвичними для слуху призвіщами. Ні, нам вони звичайні, навіть буденні. А ось працівникам горкомів та обкомів КПРС вони були чомусь незвичні. Хоча відсотків дев’яносто з ціх партійців були Даздрапермами, Краснами, Тракторинами та всілякими Октябринами. Ось і до нас на залізничну ділянку завітала інструктор райкому Даздраперма Хлюпало. Понишпаривши по станції та прилеглих територіях, та забруднивши в мазуті свої черевички, нарешті дісталася приміщення вокзалу. Злетіла на другий поверх до службових приміщень, та не звертаючи увагу а ні на секретарку, а ні на табличку на дверях. спрямувала до кабінета начальника станції. Неначе золотом оздоблена сяяла табличка « Некуй Опанас Григорович». Не очікуючи відвідувачів, бо сьогодні не прийомні дні, та вселяких перевірок, Опанас Григорович доглядав вранішній сон. Інспекторка, мабуть уявляючи себе владичєцією морскою, з грохотом вмостилася в крісло навпроти та гучно ляснула долонею по столі. Господар прокинувшись, одразу хотів вигнати не прохану відвідувачку. Але остаточно прокинувшись, побачивши грізні насуплені брова, та не менш гнівні очі, одразу зніяковів. Згодом роздивившись на даму в забруднених черевичках та пальто. Сів зручно в своєму кріслі, та придавши голосу трохі металевого відтінку, відрекомендувався- Некуй…. Але продовжити не встиг, дамочка зблідніла та почала істерично верещати. Мовляв як ви смієте мені, інструктору райкому, таке казати. Що в вас тут коїться? Справжнісінький бардак і таке інше. Опанас Григорович ледве зміг пояснити грізній відвідувачці,що він всього навсього хотів відрекомендуватися й не більше. Непорозуміння було вирішено, інспекторка прийнялася за свою звичну працю, перевіряти все та всюди,ще й особливо ретельно. Господар кабінету на хвилиночку вискочив до прийомної та наказав секретарки, Віолеті Поїзд, приготувати найсмачнішу каву з тістечками. Після майже двогодинної перевірки всіляких документів, інструкторка забажала на власні очі подивитися план протипожежної безпеки та евакуації працівників під час надзвичайних подій. – наразі це неможливо, тому що частина працівників в парку, а інші на вікні- не відриваючи погляду від паперів, пробурмотів начальник. В повній тиші запахло грозою, і все яскравіше відчувалося наближення грому. В розпал сезону відправляти працівників до парку,щоб вони там розважалися? Гаразд, ви їх відзначили, нагородили путівкою, чому інші замість того щоб працювати у вікнах сидять- не вгамовувалася інструкторка. Доки Опанас Григорович роз’яснював що це на сленгу залізничників означає,доки вони удвох додивлялись останні папірці, в вікна постукав вечір. Даздраперма Хлюпало стомлено протерла окуляри і промовила- хоча б поїзд не затримався. В кабінет стрімко влетіла Віолєточка з підносом, на якому парували смачні тістечка з філіжанками не менш смачної кави.- взагалі я ніколи не запізнююся- проспівала красуня-секретарка. Заходячись сміхом інспекторка сповзала на підлогу……
Будь які співпадіння призвіщ не мають нічого спільного з реальністю. Та й взагалі автор не мав наміру когось образити. Коли відбувалися ці подіі, він гойдався на другій поличці в плацкартному вагоні.

0

Автор публікації

Офлайн 2 дні

Андрей Климов

0
Коментарі: 3Публікації: 88Реєстрація: 10-03-2014

Залишити відповідь